Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.
Йоу, братюнь! Раскажу тебе ахуенную историю про мой последний варик с псилоцибиновыми грибами. Ладно, начну сначала.
Слышал ты наверняка про закладки, да? Все эти наркотики, которые втыкают и выносят мозг? Я вот не отстал от жизни и решил попробовать гречку – героин, понимаешь, братишка? Но не суди меня строго, я просто хотел зависнуть на полной катушке и почувствовать мощь настоящего отморозка.
Так вот, в один прекрасный день, на улице встретился с моим хомяком, которого зовут Жорик. Он всегда в курсе всех вариков и знает, где можно достать качественные псилоцибиновые грибы. Без них я уже пустой, ну прямо как мой холодильник без гречки. И так, заговорили, обсудили план действий и пошли искать это чудо.
Варик исчез, как моя последняя гречка в холодильнике. Но мы стойко выдержали испытание и смогли «завертеть» наши грибы внутрь. Не знаю, как она узнала, что псилоцибиновые грибы это не те, которые растут на твоей гречке, но пиздец, она оказалась настоящей энциклопедией знаний о наркотиках.
Так вот, братан, катаемся на грибах, как герои с Черепашек Ниндзя. Куча красок, музыки, ощущений! Вся реальность вокруг меняла форму и цвет, словно я оказался внутри психоделической таблицы.
Итак, мы в дальнем магазине, выжидаем, когда продавец повернется к другой полке и берем, что нужно. Прям как на филфаке, экстази же включает! Радостные и успешные, мы отправились на автобусную остановку, чтобы прокатиться на грибной волне. Знаешь, в автобусе царит своя атмосфера, даже бабки с костылями в ней участвуют! Только сели и заметались, как отец сидит доебывается. Он на меня посмотрел, и понял, что что-то тут не так. Но мы же не трусы, ведь правда? Я просто смеялся и сделал вид, что ничего не понимаю.
Но внутри меня уже начинало твориться, как на весеннем фестивале ЛСД-25!Тут бабка встала и подошла к нам. Мы думали, что она напомнит о соблюдении социальной дистанции, но нет! Она начала рассказывать нам свою судьбу, как она отморозилась на грибах, и что мы не правы делать это в публичном месте. Но у нас левая нога не на правильном месте, мы просто ждали, когда она устанет и уйдет. Но бабка не отступала, она стала все громче говорить, какие мы безответственные отморозки, что надо жить честно и учиться на полном серьезе. Странно, конечно, запретить молодежи втереться в субстанции, принести пользу своему организму и познать новые грани сознания. Наконец-то, на одной из остановок бабка с костылем решила пойти своей дорогой. Мы покопались в своих карманах, и что-то посуетились.
Автобус стал вариться в своем соку, и мне хотелось просто вылезти из себя и отплыть в неизведанное пространство.Жорик сидел рядом и смотрел на меня, как на последнего отморозка. Он очень понравился моя история о гречке – героине и как она влияет на восприятие мира. «Братан, что ты впендюрил, мет?» – спросил он. Мы не могли поделиться грибами в автобусе, но я вспомнил, что остался варик – метамфетамин. И так, я достал эту штуку, и мы облизывались, думая о том мощном кайфе, который скоро будет у нас. Но вдруг, наша эйфория была нарушена. Наша остановка была последней, и водитель решил нас выкинуть. Такие дела, никакие грибы и метамфетамин не спасли нас от этой печали. Так что, братишка, вот такая история про меня, наркомана комика, который купил псилоцибиновые грибы и попал на автобус до последней остановки.
Ну а теперь подумай, а может, и ты хочешь попробовать себя в роли отморозка? Варик всегда найдется.
Псилоцибиновые грибы Psilocybine cubensis
